«Ми їх ніколи не покинемо»
Від медичної до транспортної сфери — завдяки підтримці банку ЄС українські міста мають змогу й надалі надавати мешканцям послуги з водо- та електропостачання, опалення та охорони здоров’я
Дружні люди і бізнеси, що розвиваються. Багатолюдні бари та ресторани. Хороші дороги. Чисті школи та лікарні. Це те, що я звик відчувати на сході України. Проблем вистачало, але більшість мешканців здавалися щасливими.
Це швидко змінилося після того, як Росія анексувала Кримський півострів і окупувала дві великі частини сходу України у 2014 році – Донецьк і Луганськ. До 2015 року східні території стали кепським місцем. Коли я вперше приїхав сюди у 2015 році, регіон виглядав депресивно. Люди були нещасливі, а соціальна та міська інфраструктура – занедбана. Людям не було чим зайнятись. Це викликало глибокий сум.
Ми не уявляємо, коли завершиться війна, що зараз триває в Україні, але важливо вже готувати наші подальші заходи й переглядати попередню роботу. Допомога від Європейського інвестиційного банку і Європейського Союзу за останні п’ять років назавжди змінили погляди багатьох в Україні. Зараз нас сприймають як партнерів, які хочуть побудувати краще майбутнє.
Після окупації у 2014 році та боїв на сході, дуже багато людей переїхали на захід, щоб втекти від бойових дій. Понад мільйон людей шукали новий дім. Сьогодні мільйони українців залишають країну. Проте так не було 8 років тому. Люди здебільшого переміщалися всередині країни. Було багато роботи у містах, переповнених новими людьми, а також у східних регіонах, зруйнованих в результаті бойових дій. Цей величезний потік став значним навантаженням для багатьох українських міст. В деяких містах населення зросло вдвічі. Тисячі соціальних і міських послуг потрібно було відновлювати або поліпшувати.
Європейський інвестиційний банк схвалив кредитну угоду у 200 млн євро наприкінці 2014 року, щоб допомогти людям, що втекли від конфлікту, та містам, що прийняли нових мешканців. Кредитну угоду було підготовлено таким чином, щоб допомогти будь-якому громадському проєкту, важливому для повсякденного життя. Серед популярних пропозицій були системи опалення. В багатьох областях України використовують централізоване опалення, тобто якщо труба системи опалення потрапляє під обстріл, велика територія буде позбавлена опалення. У школах, лікарнях та інших громадських будівлях ми встановили індивідуальні котельні, де спалюється деревина й інші органічні речовини, які можна збирати на місці. Ці системи не так легко порушити.
Коли я їздив по східних областях у грудні 2015 року, щоб оцінити стан цих проєктів, кількість роботи, яку потрібно було виконати, була величезною. Я бачив, як медичний персонал робив операції у верхньому одязі, оскільки опалення було пошкоджено. Не було скла, яке б відокремлювало операційну від інших приміщень. На стінах операційної була пліснява. Плитка була розбита. Температура сягала мінус 20. Це було жахливо. Це нагадало мені декорації апокаліптичного світу з фільму «Шалений Макс», де були занедбані шахти, покинуті заводи та зруйновані міста і мости. Багато людей, втягнутих в конфлікт у цих містах, були добровольцями, одягнені в цивільну або частково військову форму. Вони керували дивними машинами та іншим транспортом, пофарбованим під камуфляж, щоб їх можна було використовувати як військові машини. За кожним містом були блокпости, де перевіряли документи, вночі тривали обстріли, а вдень – танкові бої та кулеметний вогонь вздовж лінії розмежування. Дороги були занедбані, ресторанів взагалі не було. Люди були у відчаї.
Ми відновили понад 90 лікарень, медичних закладів та багато освітніх закладів. Одні з моїх найщасливіших поїздок були саме до відновлених шкіл. На сході Донбасу потребували відновлення понад 700 шкіл. У багатьох школах і дитячих садках в результати боїв повибивало вікна. Наші кредитні угоди дозволили утеплити шкільні стіни, встановити вікна і двері, замінити дахи та електропроводку, відремонтувати водопроводи, встановити системи пожежогасіння, отримати обладнання і меблі. Ми відновлювали бібліотеки та ремонтували жіночі центри, притулки та спортивні заклади. Один спортивний центр міг розмістити понад 600 спортсменів, серед яких зокрема є одна дівчина, яка нещодавно перемогла на міжнародному чемпіонаті з карате у Дубліні. Ми замінили контактний провід і опори для трамвайної системи, зрешетованої кулями. Ми схвалювали як невеликі проєкти у 20 000 євро, так і великі – у 5 млн євро.
Багато з цих проєктів були розбомблені та пошкоджені знову в результаті нещодавніх бойових дій. Дві школи, які ми відновлювали у Волновасі Донецької області, були зрівняні з землею. Понад 100 наших проєктів були пошкоджені на територіях, які опинилися під контролем російських військ. У мирний час ми відбудували 17 будівель (лікарень, дитячих садків, шкіл) у Маріуполі – місті, що було майже повністю зруйноване за останні два місяці.
Перед тим, як Росія розпочала вторгнення в Україну у лютому, ми схвалили другий кредит для відновлення у 340 млн євро та отримали приблизно 900 нових проєктних пропозицій. Багато проєктів стосувалися модернізації будівель, проте зараз потрібно буде відбудовувати нові. Нам потрібно буде почати з нуля з багатьма школами, лікарнями, меріями, бібліотеками, системами опалення та водоочисними спорудами.
Я бачив значні зміни у ставленні людей, поки я жив і працював в Україні, особливо на сході. Європейський інвестиційний банк завоював довіру місцевих мерів і очільників обласних адміністрацій, оскільки люди побачили, що щойно ми долучаємося до проєкту, ми швидко розпочинаємо роботу над ним і завершуємо його.
Коли ми лише почали працювати на сході у 2015 році, майже 70% людей у деяких регіонах могли бути проросійськими або мати негативне ставлення до України та Європейського Союзу. Проросійські настрої впали до 30% за останні кілька років. Люди змогли чітко побачити, що Росія не інвестувала в окуповані території. Сьогодні рівень підтримки Росії і далі падає у цих громадах. Люди вже виснажені руйнуваннями та людськими жертвами, спричиненими цим конфліктом.
Важливішим за нашу роботу є сприйняття нас – що місцеві люди думають про ЄС та допомогу, яку ми надаємо. Це те, що кардинально змінилося і що буде тривати й після завершення конфлікту. Ми завжди зможемо відбудувати, проте багато часу займає саме досягнення підтримки та розуміння з боку місцевих людей. Ми досягли цього і готові працювати далі у будь-який момент.