За рік після повномасштабного російського вторгнення мери українських міст просять допомогти їм відбудувати школи, навчати дітей та відновити роботу різних міських служб.
Рік тому, 23 лютого, діти прийшли зі школи додому, виконали домашнє завдання, повечеряли, підготувалися до наступного дня та пішли спати. Але для багатьох із них завтра так і не настало.
Саме так Андрій Вітренко описує ситуацію, у якій опинилися багато українських родин. Завтра просто не настало. За словами Вітренка, першого заступника міністра освіти й науки України, за рік після повномасштабного вторгнення пріоритетом є відбудова ушкоджених шкіл, аби гарантувати дітям безпеку та зберегти їхнє майбутнє.
«Ситуація, при якій ми не знаємо, чи відкриється сьогодні школа, трапляється в Україні щодня, — каже Вітренко. — У нашій країні освітній процес відбувається в дуже жорстких умовах. Нам потрібні нові підручники, стільці та парти для дітей, а також нові укриття».
Вітренко сказав це під час відвідин Люксембургу на початку лютого. Там він брав участь у міжнародному форумі щодо відбудови України, який проспонсорував Європейський інвестиційний банк. Згідно з урядом України збитки, спричинені повномасштабним вторгненням, уже сягнули понад 750 млрд доларів. На форум також приїхало майже 50 учасників з України, включно з високопоставленими державними службовцями та мерами, які відчайдушно намагаються забезпечити нормальну роботу основних служб своїх міст.
Під час форуму учасники дискусій обговорили, зокрема, шляхи:
- прискорення поставок в Україну;
- допомоги більшій кількості біженців;
- гарантування безперебійної роботи поїздів;
- допомоги фермерам із вирощуванням культур;
- підтримання металургійної промисловості;
- знаходження житла для дітей, які втратили батьків або більше не мають школи, яку могли б відвідувати;
- вдосконалення цифрового сектору.
Утримання шкіл відкритими було одним із найбільших викликів, з якими зіткнувся Сергій Соломаха, мер міста Миргород у Полтавській області, після початку повномасштабного вторгнення. Миргород відомий своїми термальними спа. Наразі місто приймає понад 10 000 людей, які були вимушені покинути свої домівки. Це понад 20% від загального населення міста.
«Одразу після початку повномасштабної війни зʼявилися проблеми з навчальними закладами, — каже мер, — але кожен новий день приносить нові проблеми, як-от функціонування медичних закладів, пересування містом, забезпечення тепла, води й житла».
Зі слів мерів, із першого тижня вторгнення діти, які перебували в небезпечніших регіонах країни, повністю перейшли на онлайн-навчання. Кілька місяців потому, коли в багатьох містах стало зрозуміло, що можна надавати освітні послуги офлайн, школи почали поступово відкриватися — але за умови, що в будівлях є бомбосховища.
Злата Хитко, 10 років, відвідує фольклорний гурток у миргородській школі мистецтв, яка була нещодавно відремонтована в межах Надзвичайної кредитної програми для відновлення України від ЄІБ
Миргород використовує кошти з великої кредитної угоди, підписаної між ЄІБ Global, підрозділ, що відповідає за інвестиції поза межами ЄС, та Україною, щоб розв'язати багато проблем, пов’язаних із російським вторгненням.
Двома ключовими проєктами, реалізованими завдяки 500 000 євро кредиту, були пошкоджений центр естетичного виховання та школа мистецтв. Обидві будівлі щодня відвідують декілька сотень учнів, зокрема діти з тих 2000 сімей, які були вимушені покинути свої домівки. Заклади відкрилися в грудні 2022 року й зараз пропонують учням курси театрального та циркового мистецтв, шиття та рукоділля, а також широкий спектр різних мистецьких та освітніх гуртків.
Школа — це більше ніж просто мрія
Деякі робітники з тих, що відбудовували школи, проводили нові водопровідні лінії, замінювали вікна та лагодили світло й електрику, декілька місяців не могли отримати заробітну платню через складнощі з проведенням оплат під час війни. Серед робітників було багато жінок, оскільки велика кількість чоловіків відправилася на війну.
«Ми не хотіли, щоб цей новий центр так і залишився лише мрією, — сказав Сергій Соломаха. — Попри все те, через що ми проходимо, люди обʼєдналися заради того, щоб діти могли вчитися та здобувати освіту».
Артем Семеніхін, мер Конотопа, невеличкого міста в Сумській області, каже, що, думаючи про майбутнє та розв'язуючи питання розбудови країни, необхідно памʼятати, що війна насправді триває не один рік.
«Війна в нашій країні триває вже понад 8 років, — каже мер, маючи на увазі російське вторгнення на Кримський півострів. — Але після початку повномасштабного вторгнення люди прокинулися, люди змінилися, люди почали поводитися інакше. Я радий, що люди відкрили очі. Наше суспільство заплатило за це занадто високу ціну, але це змусило нас почати дійсно цінувати свободу».
Артем Семеніхін та мер Вінниці Сергій Моргунов кажуть, що війна змусила ще більше українців зосередитися на російській проблемі, яку в минулому багато хто намагався забути, фокусуючись на своїх більш буденних, локальних проблемах.
«Війна негативно впливає на кожного жителя будь-якого міста чи країни, — каже Моргунов. — Але, якщо говорити про українців, то насамперед війна нас обʼєднала. І, як ніколи раніше, кожен готовий боротися з ворогом, який напав на нашу країну».
«До 24 лютого деякі люди жили на автоматі: ходили на роботу, приходили додому, діти, садочок, одним словом — рутина, і не звертали уваги на інші події, що відбувались у світі. А зараз кожна родина, кожна дитина слідкує за цим», — додає Семеніхін.
Школа мистецтв у Миргороді, відкрита в грудні 2022 року завдяки Надзвичайній кредитній програмі для відновлення України від ЄІБ
Війна особливо вплинула на умови життя дітей, яких, за словами мерів, захистити найважче.
«Найдужче нам болить за дітей, — каже Семеніхін. — Вони страждають від війни. Вони мають із нею жити. Наші діти навіть граються в блокпости: вони встановлюють перешкоди на дорогах, зупиняють автомобілі, кажуть пароль українською та збирають гроші на армію, які потім переказують у фонди на купівлю різноманітного обладнання для їхніх міст».
Діти могли відстати в навчанні на роки
Мер Миргорода Сергій Соломаха застерігає про небезпеку сильного відставання дітей у навчанні, від чого протягом довгого часу страждатиме країна.
«Ми не можемо втратити покоління, — каже мер. — Якщо ми зараз не навчатимемо покоління дітей війни, то за 5–10 років матимемо багато інших проблем. Діти повинні мати певні знання та навички, аби в майбутньому відбудувати Україну».
Мер Конотопа Артем Семеніхін вторує почуттям Вітренка, першого заступника міністра освіти, перераховуючи основні нагальні потреби українців. Він зазначив, що пріоритетом нині є забезпечення прихистку людям, що втратили житло. Мер також згадав потребу у свіжій їжі, електрогенераторах, паливі, зброї та бойових літаках.
«Найважливішими наразі є бомбосховища, де люди можуть перебувати довго, щоб захистити себе, — каже Семеніхін. — Укриття в межах пішої доступності допоможе врятувати навіть не десятки, а сотні, тисячі життів. Обʼєкти укриття є найбільшою потребою, яку часто недооцінюють. Але це — дійсно найважливіша річ».
Будівництво укриттів вимагає робочої сили, але мери кажуть, що відновлення також потребує інвестицій та гнучких умов по виплаті та погашенню кредитів. «Якщо ми вже говоримо про відбудову та відновлення, нам також потрібно більше експертизи, технічної та економічної, щоби ми могли виконувати роботу згідно з високими європейськими стандартами», — зазначає мер Вінниці Сергій Моргунов.
Трьома основними особливостями фінансування Європейського інвестиційного банку для України є технічна підтримка від команди консультантів, швидке прийняття кредитними офіцерами та програмними інженерами рішень про інвестування та гнучкі фінансові умови. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, працюючи пліч-о-пліч із Європейською комісією та урядом України, Банк мобілізував 1.7 млрд євро на допомогу країні.
Мери оптимістично налаштовані на закінчення війни на користь України, але ніхто не може передбачити, коли саме це станеться.
«Хочу, щоб усі розуміли, що Україна вже не є тою країною, якою вона була до 24 лютого 2022 року, — каже Артем Семеніхін. — Сьогодні ми боремося за кожен квадратний сантиметр нашої території, нашої землі. Ми високо цінуємо це та відчуваємо, що насправді ми боремося за свободу всього цивілізованого світу».
